Відповідальність

Відповідальність

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ             

Під час мирних зібрань, особливо багаточисельних, учасниками та організаторами мирних зібрань можуть умисно або без умислу вчинятися дії, що містять ознаки дрібних правопорушень, адміністративна відповідальність та покарання за які може коливатися від попередження або штрафу до адміністративного арешту на строк до 15 діб.

З метою запобігання та попередження непорозумінь або негативних ситуацій під час мирних зібрань, пропонуємо ознайомитися з переліком протиправних діянь за які передбачена адміністративна відповідальність відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

Дрібне хуліганство – нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян (ст. 173 КУпАП)

Таким правопорушенням будуть, в тому числі, образливі висловлювання на адресу перехожих, представників влади, учасників контрзібрань, працівників Національної поліції, які забезпечують охорону мітингувальників та оточуючих.

Стрільба з вогнепальної чи холодної метальної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії або пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду в не відведених для цього місцях (ст. 174 КУпАП)

Відповідальність за таке правопорушення наступатиме навіть за умов наявності в особи, що стріляє, законного дозволу на носіння та використання зброї, тому що в умовах натовпу будь-які дії зі зброєю створюють небезпеку спричинення ушкоджень або неконтрольованої паніки серед учасників.

Розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв у громадських місцях або поява в громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль (ст. 178 КУпАП)

Працівники Національної поліції мають право накласти адміністративне стягнення (штраф 17 – 85 грн.), якщо учасник мирного зібрання безпосередньо під час його проведення вживає алкогольні напої або п’яний та має непристойний вигляд (брудний, напіводягнений) чи перебуває у неадекватному стані.

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов’язків (ст. 185 КУпАП) 

«Злісність» непокори передбачає відмову від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського або зухвалу відмову, яка демонструє явну зневагу до правоохоронців.

Порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 185-1 КУпАП) 

Чинне українське законодавство не містить положень щодо порядку організації або проведення мирних зібрань. Тому головним для організаторів та мітингувальників є дотримання загальноприйнятних правил поведінки та не вчинення адміністративних чи кримінальних правопорушень.

Публічні заклики до невиконання розпоряджень або вимог поліцейського у зв’язку з виконанням ним обов’язків по охороні громадського порядку або поширення завідомо неправдивих відомостей з метою провокації непокори законній вимозі поліцейського, якщо ці дії призвели до порушення громадського порядку (ст. 185-7 КУпАП) 

Такими діями буде, наприклад, намагання когось із учасників мітингу переконати інших осіб не виконувати законну вимогу поліцейського щодо припинення пошкодження майна (вітрин, автомобілів, тощо).

Громадський порядок – це безпека життя і здоров’я, честі і гідності громадян, збереження майна, нормальне функціонування підприємств, установ, організацій та їхніх працівників. 

Під час проведення мирних зібрань головною метою охорони громадського порядку буде забезпечення безпеки громадян і мирного характеру мітингу.

Порушення правил зберігання, носіння або перевезення нагородної, вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів громадянами, які мають відповідний документ дозвільного характеру, виданий уповноваженим державним органом на зберігання зазначеної зброї (ст. 191 КУпАП)

Законодавством визначено порядок поводження зі зброєю, якою громадяни законно володіють. Порядок носіння і зберігання включає вимогу щодо розрядженого стану зброї та перенесення її тільки у спеціально пристосованих для цього чохлах, а також наявності при собі відповідного дозволу, виданого органами поліції.

ВАЖЛИВО!

Наголошуємо, що наявність в учасників мирних зібрань зброї сама по собі ставить під сумнів мирні наміри мітингувальників та може створювати небезпеку для оточуючих. Також це може надати поліції привід застосувати до особи зі зброєю силу, в тому числі спецзасоби для припинення відповідного правопорушення.

 

Застосування спеціальних засобів самооборони з порушенням установлених правил (ст. 195-3 КУпАП) 

Спеціальні засоби самооборони– газові балончики, газові пістолети і револьвери та патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії. Порядок їхнього використання визначений законодавством. 

Газові балончиків продаються громадянам, що досягли 18 років, без будь-яких дозволів. Для придбання газових пістолетів і револьверів необхідний дозвіл органів внутрішніх справ. Такий дозвіл також обов’язково потрібно мати із собою при носінні цієї зброї.

ВАЖЛИВО!

Спеціальні засоби самооборони забороняється застосовувати у разі значного скупчення людей, а також до працівників правоохоронних органів під час виконання ними своїх службових обов’язків.

 

Порушення порядку використання піротехнічних засобів (ст. 195-6 КУпАП) 

Піротехнічні засоби – спеціально пристосовані предмети, які при запаленні вибухають, викликають димовий, звуковий, світловий чи тепловий ефект.

ВАЖЛИВО!

Застосування піротехніки тимчасово заборонено у багатьох містах України (в тому числі Києві, Львові, Харкові, Запоріжжі, Тернополі та інших) рішеннями місцевих органів влади.

 

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ                        

Під час проведення мирних зібрань учасники та організатори повинні дотримуватися загальних правил поведінки в громадських місцях, не провокувати та не вступати в конфлікти один з одним, з учасниками контрзібрань, правоохоронцями та громадянами.

Нижче наведено невичерпний перелік дій, які відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочинами та караються, в тому числі, позбавленням волі на різні терміни.

Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, або публічні заклики до цього, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ст. 109 КК України)

Перелік таких дій у законодавстві відсутній через об’ємність понять «конституційний лад» та «державна влада». Відповідальність, наприклад, наступатиме за заклики до вчинення конкретних дій для створення незаконних озброєних формувань з метою захоплення влади у державі. Публічні заклики передбачають відкрите звернення до широкого кола осіб, тому звернення до кількох громадян злочином не вважатиметься.  

Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України або публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до цього (ст. 110 КК України)

Як приклад вчинення злочину, передбаченого ст. 110 КК України, можна навести проведення мітингів, на яких закликають до створення на конкретній частині території України (області, регіоні) окремої держави або приєднання певної частини України до іншої держави.  

Вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю, на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення (диверсія) (ст. 113 КК України)

Вчинення таких вибухів, підпалів або пошкоджень, як правило, поєднується з іншими злочинами проти національної безпеки та спрямоване на поширення паніки і залякування великої кількості людей або унеможливлення роботи об’єктів державного значення, таких як залізничні вузли, підприємства оборонного комплексу тощо.

Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів; вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків або переслідування журналіста у зв’язку з його законною професійною діяльністю (ст. 171 КК України)

Перешкоджання журналістській діяльності включає незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв’язку із своєю професійною діяльністю, а так само будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності.

Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах (понад 240 тис. грн.) або вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ст. 194 КК України)

Під час мирних зібрань це, як правило, руйнування вітрин та приміщень найближчих магазинів і підпалення чи пошкодження автомобілів, припаркованих поруч.

Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози (ст. 195 КК України)

Реальними підставами може бути, наприклад, наявність в руках у особи, що погрожує, вибухового пристрою чи схожого на нього предмету.

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами: носіння зберігання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу; носіння кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу (ст. 263 КК України)

Законодавством визначено порядок поводження зі зброєю, якою громадяни законно володіють.

Порядок носіння і зберігання включає вимогу щодо розрядженого стану зброї та перенесення її тільки у спеціально пристосованих для цього чохлах, а також наявності при собі відповідного дозволу, виданого органами поліції.

Вогнепальна зброя – це зброя, яка призначена для ураження цілей снарядами, що одержують спрямований рух у стволі та мають достатню кінетичну енергію для ураження цілі, що знаходиться на визначеній відстані;

Бойові припаси – спеціально виготовлені вироби одноразового використання, які призначені забезпечити ураження цілей в умовах збройної боротьби, самооборони, полювання, спорту. До них належать патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, а також заряджені патрони до гладкоствольних мисливських рушниць, мисливський порох і капсулі;

Вибухові речовини – тверді, рідкі чи газоподібні речовини або суміші речовин, що детонують, при їх використанні як первісного, прискорювального або головного заряду в боєголовках, пристроях для руйнування та в інших цілях;

Вибухові пристрої – промислові, кустарні та саморобні вироби одноразового застосування, в конструкції яких передбачено створення уражаючих факторів або використання корисної роботи за рахунок використання енергії хімічного вибуху заряду вибухової речовини або суміші;

Кинджали та фінські ножі – види холодної зброї, яка характеризується наявністю рукоятки з упором, що обмежує входження леза в тіло та клинка специфічної форми: у кинджала – довгий, вузький, заточений з обох боків, з гострим кінцем, а у фінського ножа – короткий, товстий, заточений з одного боку та з вигнутою гострою стороною;

Кастет– вид холодної зброї ударної дії, металева пластина з отворами для пальців;

Інша холодна зброя – предмети та пристрої, конструктивно призначені та за своїми властивостями придатні для неодноразового заподіяння шляхом безпосередньої дії тяжких (небезпечних для життя в момент заподіяння) і смертельних тілесних ушкоджень, дія яких ґрунтується на використанні м’язової сили людини

Умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв’язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків (ст. 277 КК України)

Шляхи сполучення– автомобільні дороги, залізничні чи монорейкові колії, водні шляхи, повітряні лінії тощо. Важливою ознакою вчиненням такого злочину буде умисел на вчинення конкретних дій задля досягнення результату. Прикладом таких умисних дій буде, поміж іншого, руйнування систем живлення світлофорів або істотне пошкодження залізничних колій.

Блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків; захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації (ст. 279 КК України)

Транспортні комунікації – шляхи сполучення, споруди на них, засоби сигналізації та зв’язку всіх видів транспорту, трубопроводи, компресорні станції тощо. Мирні зібрання можуть в тій чи іншій мірі обмежувати рух транспорту, оскільки, наприклад, тротуари не завжди здатні вмістити усіх учасників. 

Водночас Кримінальний кодекс України виокремив найбільш важливі стратегічні об’єкти, нормальна робота яких повинна забезпечуватись безперебійно. Злочином, наприклад, є встановлення на автошляхах міжнародного значення барикад або створення масивних завалів на залізничних коліях.  

Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях (ст. 294 КК України)

Масові заворушення – протилежність мирним зібранням та більш небезпечне діяння, ніж групове порушення громадського порядку. Це пояснюється як залученням більшої кількості учасників, так і через серйозність наслідків: спричинення тілесних ушкоджень громадянам, використання зброї, значне пошкодження майна, провокація та сутички з поліцейськими тощо

Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту (ст. 295 КК України)

Притягнення до кримінальної відповідальності за такі заклики можливе тільки якщо вони звернуті до великої кількості людей

Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (ст. 296 КК України)

Особлива зухвалість – грубе порушення громадського порядку яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла;

Винятковий цинізм – дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані та інше.

Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів (ст. 436-1 КК Україні)

Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного режиму включає в себе, наприклад, використання під час мітингів прапорів СРСР або розповсюдження сувенірної продукції з відповідними зображеннями.

Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій (ст. 341 КК України)

Наприклад, вторгнення до приміщення обласної,  міської (районної) ради групи мітингувальників та блокування ними доступу працівників до робочих місць.  

Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу під час виконання покладених на них обов’язків щодо охорони громадського порядку (ст. 342 КК України)

На відміну від адміністративної відповідальності, коли особа відмовляється від виконання вимог правоохоронців, кримінальна відповідальність передбачена за супротив, поєднаний із фізичним опором.

Громадський порядок включає безпеку життя і здоров’я, честі і гідності громадян, збереження майна, нормальне функціонування підприємств, установ, організацій та їхніх працівників. Під час проведення мирних зібрань головною метою охорони громадського порядку є забезпечення безпеки мирних громадян і мирного характеру зібрання.  

Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків (ст. 345 КК України) або щодо журналіста у зв’язку із здійсненням ним  законної професійної діяльності (ст. 345-1 КК України)

Під час спілкування з правоохоронцями чи журналістами необхідно бути виваженими та коректними, оскільки погрози, висловлені в запалі суперечки, можуть бути кваліфіковані як вчинення мітингувальником злочину

Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню (ст. 382 КК України):

Зазначена стаття стосується, в тому числі, невиконання рішень суду про обмеження чи заборону проведення мирного зібрання.

АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАТРИМАННЯ                        

Адміністративне затримання та/або особистий огляд можливі з метою:

  • припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу
  • встановлення особи
  • складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення.

 

ВАЖЛИВО!

Поверхнева перевірка полягає у здійсненні візуального огляду особи, проведенні по поверхні одягу рукою чи спеціальним приладом або засобом, візуальному огляді речі або транспортного засобу.

Поверхнева перевірка відрізняється від особистого огляду, який проводиться особою однієї статі з тим, кого оглядають, у присутності двох понятих тієї ж статі з обов’язковим складанням протоколу. Правоохоронці також зобов’язані повідомити підставу огляду.

 

Про адміністративне затримання складається протокол, в якому обов’язково зазначається час та підстави затримання. Протокол складається на бланку.

Про місце перебування затриманого поліцейські негайно повідомляють родичів, та, на його прохання, роботодавця або уповноважений ним орган.

Також повідомляються центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги*, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

*особи, до яких застосовано адміністративне затримання, мають право на здійснення представництва їхніх інтересів у судах, органах внутрішніх справ, перед іншими особами; складання документів процесуального характеру

 

Строк адміністративного затримання – не більше 3 годин, відлік часу починається з моменту фактичного затримання.

Затримати для встановлення особи громадянина, який не вчиняв правопорушень і не має при собі документів, можуть тільки в окремих районах Донецької та Луганської областей з огляду на заходи із забезпечення національної безпеки й оборони.

КРИМІНАЛЬНЕ ЗАТРИМАННЯ                        

Уповноважена службова особа без ухвали слідчого судді  має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, виключно у злочинах, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі та якщо:

  • особу застали під час вчинення злочину чи замаху на його вчинення
  • безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа вчинила злочин.

 

ВАЖЛИВО!

Відлік часу затримання починається з моменту, коли особа силою чи через підкорення наказу змушена залишатися поряд з особою, що її затримала, або у визначеному нею місці, а не з моменту складання протоколу про затримання. 

Звірніть увагу:

Обшук затриманої особи може бути проведений виключно за рішенням слідчого, прокурора, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для розслідування.

Обшук особи здійснюється особами тієї ж статі за обов’язковою участю не менше 2 понятих.

Затриманий має право вимагати проведення такого обшуку в присутності адвоката чи представника.  

 

ОСОБА , ЯКА ЗДІЙСНИЛА ЗАТРИМАННЯ, ПОВИННА:

— Негайно повідомити:

  • підстави затримання;
  • у вчиненні якого злочину підозрюють затриманого;

Роз’яснити право:

  • мати захисника;
  • отримувати медичну допомогу;
  • давати пояснення чи не говорити нічого з приводу підозри проти нього;
  • негайно повідомити інших осіб* (родичів, членів сім’ї, інших осіб за вибором) про затримання і місце перебування;
  • вимагати перевірку обґрунтованості затримання;
  • інші процесуальні права

* Якщо під час затримання виникли підстави для обґрунтованої   підозри, що затримана особа може зашкодити досудовому розслідуванню при повідомленні про її затримання, особа, що здійснювала затримання може повідомити родичів, членів сім’ї, інших осіб за вибором затриманої особи самостійно, але без порушення вимоги щодо негайності.

Негайно повідомити про затримання відповідний Центр надання  безоплатної правової допомоги, який забезпечує прибуття захисника*

* Адреси та веб-сайти Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ви можете знайти за наступним посиланням: https://bit.ly/2RGd4t9

Про затримання складається протокол, у якому, також, фіксуються клопотання, заяви чи скарги затриманого.

Після затримання, особу зобов’язані негайно доставити до найближчого підрозділу органу досудового розслідування (відділу поліції). Якщо доставлення тривало довше, ніж об’єктивно необхідно, слідчий зобов’язаний провести перевірку для вирішення питання щодо винуватості особи, яка проводила затримання.

СЛУЖБОВА ОСОБА, ЯКА ВІДПОВІДАЛЬНА ЗА ПЕРЕБУВАННЯ ЗАТРИМАННИХ (це не може бути слідчий) ЗОБОВ’ЯЗАНА:

  • негайно зареєструвати затриманого;
  • роз’яснити йому підстави затримання, права і обов’язки;
  • негайно звільнити після зникнення підстав для затримання або спливу строку затримання;
  • забезпечити належне поводження та дотримання конституційних прав затриманого;
  • забезпечити фіксацію усіх дій, що проводяться із залученням затриманого;
  • забезпечити невідкладне надання медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень. За бажанням затриманого до нього може бути допущена конкретна особа, що має право на заняття медичною діяльністю.

Не пізніше 24 годин з моменту затримання особі має бути вручено повідомлення про підозру. Якщо цього не зроблено, затриманий має бути звільнений негайно.

ВАЖЛИВО!

Навіть при умові вручення повідомлення про підозру, не пізніше ніж через 60 годин після затримання, особу має бути звільнено або доставлено до суду для розгляду питання про обрання запобіжного заходу.

Загалом затримання без ухвали слідчого судді не може перевищувати 72 години.